Методика визначення біохімічної стабільності композиційних систем на основі гідроксиапатиту

Анотація

Зростання кількості людей з патологіями кісткової тканини обумовлює актуальність питання пошуку нових реконструктивних матеріалів. Водночас, при їх застосуванні можуть виникати різноманітні побічні ефекти, що є наслідком реакції відторгнення. Найбільшого поширення в остеопластиці отримали матеріали на основі гідроксиапатиту, оскільки цей матеріал характеризується своєю нетоксичністю, біосумісністю і корозійною стійкістю. Гідроксиапатит також за своїм хімічним складом є аналогом мінеральної складової кісткової тканини, що сприяє її регенерації. Мета: Метою роботи є розробка комплексної методики дослідження поведінки базальтової луски і композиційної системи «гідроксиапатит + базальтова луска» в середовищах, які імітують рідини живого організму. Матеріали і методи: Для оцінки біохімічної стабільності досліджуваних матеріалів було застосовано комплексний підхід, який включає спеціальну підготовку проб біологічних середовищ і проведення комплексного хімічного, фотоелектрокалориметричного й рентгеноструктурного досліджень. При проведенні фотоелектрокалориметрії для визначення кількості речовини було складено калібрувальні криві. Під час дослідження біохімічної стабільності композиційних систем «гідроксиапатит + базальтова луска» у фізіологічних середовищах для визначення кількості загального заліза у фільтратах було використано дві методики підготовки проб. Результати: На основі проведеного багатокомпонентного хімічного аналізу було розроблено методику, яка дозволяє зробити висновок про фізико-хімічну стабільність у взаємодії досліджуваних порошків базальтової луски і композиційних систем «гідроксиапатит + базальтова луска» з плазмою крові і розчинами Рінгера й Рінгера–Локка, які імітують рідини живого організму.